Ботаніка

Лілія лісова

Лісова лілія ( Lilium mortagon L.)– це багаторічна цибулинна рослина і один з рідкісних представників лісової фауни України, що відноситься до відомої родини Лілійних ( Liliaceae).Рідкісний тому, що за останні роки знайти таке квіткове чудо в мішаних і листяних лісах України – справжня рідкість. Крім свого яскравого і загадкового вигляду, лісова лілія володіє і лікарськими властивостями, особливо коріння, що призвело до частого викопування бульб, та зникання цієї рослини з поля зору. В народній медицині лісову лілію використовують, як сечогінний, болезаспокійливий, протизапальний і загоювальний засіб, а також при жовтяниці. Відвар цибулин п’ють як сечогінний і стимулюючий засіб при гепатиті, альгодисменореї, нервових захворюваннях, головних болях.

Поширення. Українські Карпати, Закарпаття, Передкарпаття, Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп. Вид поширений у Європі, Сибіру, Центральній Азії ( північна частина Монголії).

Місце розташування. Листяні та мішані ліси ( здебільшого галявини, узлісся).

Чисельність. Популяції виду не чисельні, деякі місцезнаходження, особливо біля населених пунктів, перебувають в загрозливому стані.

Загальна характеристика. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 50 - 150 см. Цибулина черепичаста. Стебло зелене, іноді з червонуватими цятками , знизу і під суцвіттям безлисте. Листки еліптичноланцетні, гострі, з короткошорстким краєм, у мутовках і чергові. Суцвіття китицеподібне. Квітки повислі, на довгих квітконіжках, ясно-пурпурові, з фіолетовими плямами, ароматичні, зібрані в негусту китицю. Цвіте в червні-липні. Плодоносить у серпні. Плід - шестигранна коробочка з гострими ребрами. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980 р.).Охороняється в заповідниках - Карпатському (біосферний) та Розточчя (природний), Карпатському національному природному парку (заповідна зона), у заказниках і деяких пам'ятках природи. Необхідно контролювати стан популяції.